єдине, що не дратувало цього літа - то радіо! Останній форпост. Як улюблені квіти на свіжому повітрі... слухала в селі, де на тлі сільської тиші радіо особливо актуальне...
ось вірш (із трилогії) Мар"яни Савки, у якому дуже добре показано справжню суть жінки та її призначення у вихованні і не тільки. Неймовірно люблю цей вірш. Одного разу ми з учнями навіть поставили його у супроводі пісні Nightwish Planet Hell
2. Лицарська поезія (подражаніє Жадану) з присвятою М.К.
жінка правду сказати - німфа хмарка ефірна рада себе віддати наче ягня офірне справжньому чоловіку мурові кам'яному щоб служити довіку тільки йому одному
і віднаходить жінка зброю доброго гарту бо кам'яному муру дуже потрібна варта раптом якісь монголи раптом якісь чекісти раптом заскочить голод а вже нема що їсти
і тому вона спершу смажить йому котлети потім готує верші стріли і арбалети і вибігає вранці з наміром не забути перевірити шанці і захисні редути
з нею стаються часто дивні такі трафунки сили нема завчасу скинути обладунки так вона й засинає з піднятим заборолом і уві сні питає чи усіх поборола
Хороше відео. Цікаве поєднання року і академічного вокалу. Дійсно, образ жінки-воїна, та ще й полководця, завжди збуджував уяву чоловіків. Така собі Жанна Д"Арк.
Зважаючи на уподобання сучасної молоді, як бачите, можна дуже навіть гарно поєднувати симфо-рок із добірною поезією. Роль жінки тут, як на мене, розписано на тиждень уперед. Не менш гарні у Мар"яни Савки і вірші про роль чоловіка. А найбільше мені подобається її вірш "Лови" - це настільки опоетизоване кохання, що хочеться отак взяти і закохатися! Негайно і безповоротно!
Ми бавимося в лови . Ніч і біг. Стрибає серце, втоплене в горлянці. Я лань. Я тихо падаю на сніг. Тепер кружляй понаді мною в танці.
Я підставляю груди під ножа - Блакитна жилка дрібно затремтіла. Ти тільки не кажи, що я чужа Твоєму духу і твоєму тілу.
Я вибираю лови. Хруст підкови. Мовчання. Ніч. Спинився дикий біг. І ти вже мій, без руху і без мови,
Без погляду. Кричать спросоння сови, І ти до мене падаєш у сніг. Чи не на те я вибираю лови?
2.
Ти вибрав мене. Я змагалась. Я дряпала спину І руки твої невмолимі. Ти вибрав мене. Ти люто мене поборов. І пішов. І покинув. І зорі втішали - минеться, усе промине.
Та ні, не минулось. Ти знов повернувся і стріли Приніс на плечі. Я вечерю зварила тобі. Я стала тобі тятивою. І випнулось тіло Заламаним луком. Ми знову зійшлись в боротьбі.
Втікали дерева. Волало розгойдане небо. Із вуст наших тьмяних зривалися крики птахів. І очі мої все вдивлялись благанно у тебе.
Ти вибрав мене? О, які твої стріли терпкі. Не треба ламати свій лук. Я благаю, не треба. Так солодко ранить. А зорі над нами які...
3.
Нас вони не знайдуть. Я підкину у вогнище хмизу. Лиже полум'я наші знеможені зніжені сни. Поміж чорних дерев дим клубочиться мляво і сизо. Ти всміхнувся вві сні. Нас тепер не впіймають вони.
Я не лань, я не птах. Ти не вовк, не хижак - ми, як діти. Пригортаємось тісно і тихнемо в мареві мрій. Я вогонь стережу, щоб він міг нас до ранку зігріти. Спи, мій князю ясний, спи, знеможений обранцю мій.
Завтра, може, на нас ще жахніші готуються лови. Та дарма. Я тебе проведу попри пастки й сильця. Поки сурми різкі не розітнуть це світло ранкове,
Поки серце твоє не зірветься на поклик гінця. Я тобі цілуватиму очі й розкрилені брови. Я зцілую повільний світанок із твого лиця.
4.
Збиралися тихо і швидко. Вже ранок. Ти знав - Це день наш останній. Ми міцно побрались за руки І рушили в прірву туману. За нами лунав Розбурханий гавкіт. І пострілів здавлені звуки.
Ми вибрали лови. А, може, то нас прирекли На втечу всередині пастки? То нащо ж тікати? На наших обличчях духмяні краплини смоли, І ти починаєш з обіймів моїх вислизати.
Куди ти? Вже ранок. Я знаю, ми вийдемо, ми Ще матимем сина. О звідки тягар цей у тілі? Ти важко мене до землі приминаєш грудьми.
Я хочу тебе обійняти - а руки безсилі. І нас обіймає туман обважнілий крильми. Втікають дерева, такі нерозтрачено-білі.
Последний раз редактировалось Oksana Kryshtalewa 20 окт 2011, 10:37, всего редактировалось 2 раз(а).
Дуже, дуже добре! Справжня поезія, якої зараз не багато, хоча справжніх поетів і не може бути багато! Не буду і не хочу робити творчий розбір з розумним лицем. Я отримав насолоду і це головне! Завтра хочу ще перечитати.
Сейчас этот форум просматривают: нет зарегистрированных пользователей и гости: 0
Вы не можете начинать темы Вы не можете отвечать на сообщения Вы не можете редактировать свои сообщения Вы не можете удалять свои сообщения Вы не можете добавлять вложения
