Дуже класно, коли актор може бути не тільки актором. Це стосується і Тараса Постнікова. Я думаю, що він може бути і не тільки музикантом. Прослухала пісні на сайті, також подивилась відео з музею І. Гончара. (До речі, наступного разу, коли Тараса зніматимуть, то нехай два перші ряди трохи пригнуться або кудись пересядуть, бо дуже вже в кадрі їх забагато - такі славні потилиці...)

Я думаю, що Тарас дуже добре почувається у вирі музики, серед простих людей. Бачите, воно ж так є, що зазвичай музикантів більше чути, аніж видно. А особливо коли вони все життя просиджують в оркестровій ямі, і виходять тільки на перекур. Тараса Постнікова чекала би така сама доля, якби він справді залишився тільки музикантом.

А тепер про конкретне. Мені подобається, що п. Постніков не боїться експериментувати. У пісні "Бричка" там приспів такий екзотичний: "Ой джа, джа-джа"... таке враження, ніби татари на бек-вокалі стояли і дружно підспівували. Та й мотиви східні - півтонами. І не переконуйте мене, що це не так. В інших піснях, до речі, теж переплітається суто український мелос із суто східними вкрапленнями. Це добре. Але мене найбільше, звичайно, потягнуло на лірику, і перше місце у рейтингу власних симпатій я ставлю пісні "Голуб на черешні"... мелодія знайома мені з дитинства, коли я 6-річною малечою ходила на концерт "Тріо Мареничів" і там звучала ця мелодія, тільки пісня називалась "Вже сонце низенько"... зрештою, суть пісні та сама...

А що, коли б Тарасові спробувати інкрустувати у фольк трохи джазових мотивів? І не тому, що зараз це модно, а тому, що це справді екзотично.

Не думаю, що це вдала ідея. Джаз не для кожного, а ми прагнемо зацікавити як можна більше слухачів до простого сприйняття, але сучасного, фірмового саунду. Ми, коли починали це діло, я говорив Тарасу:"...це має бути "Enigma",''Deep forest","Planet funk","MORANDI" і т.д. Дуже радий, що він зі мною в цьому згоден. Це повинно бути сучасно. Критики завжди знайдуться. Джаз-це класно, але не в цьому випадку...
Буду переконувати і це так. Ви мало знаєте про українські лади. Вони саме так і звучать. Це окрема історія...

_________________
http://fill.ya-zvezda.com/

майже все, що Ви перерахували, це ню-ейдж, і він також не всім подобається. Люди присіли на попсу, і я вважаю, що їх терміново треба з тої попси евакуювати. У Львові дуже навіть успішно підсідають на джаз. Причому, не той дикий альтернативний, а гармонійний. А експериментувати можна з усім - було би бажання! От пісню "Прилетіла ластівонька" я би таки трохи вдосконалила. Бо не дотягує. Як на мене, вона має всі шанси зійти на попсу... А що Ви думаєте?

Згоден, "Ластівонька"-це окрема історія і пісня так і планувалась. Робилась спеціально для передачі, щоб порівняти фольклорне виконання з сучасним. І я цьому дуже радий. Бо коли все буде джазове, або "нью ейдж" - це буде одноманітно!!! Ми, як раз і прагнемо до різноманітності в звучанні, на різного слухача, якщо можна так сказати... А джазове звучання, я думаю, ще попереду, але не хотілось би бути одноманітним у всіх композиціях. Тому, максимум, як одну-не обіцяю...

_________________
http://fill.ya-zvezda.com/

раз уже одну як максимум, то дотримайте своєї обіцянки... зробіть пісеньку у джазовому стилі. Зрештою, я ж не одержима тільки джазом - а то Ви можете подумати, що Вам на хвіст впала якась відверто джазова маньячка і вимагає більшого. Я вважаю, що професійний музикант не може себе обмежувати кількома стилями, а мав би прислухатись до різних і не боятися експериментувати. Тут багато що залежить від особистого налаштування на сприйняття різної музики. І найважливіше - не думати, що буде популярним, як це сприймуть чи не сприймуть. Творець взагалі не повинен задавати собі таких питань. Це навіть протиприродно. Творець повинен творити легко, вільно, натхненно. Все інше: критика, оцінка, усвідомлення, приходить потім. І воно вторинне.

_________________
http://fill.ya-zvezda.com/

Дядьку, Ви мене трохи не так зрозуміли! Ясно, що без взаємодії автор-слухач "кіна не буде"... я мала на увазі - не догоджати капризним слухачам, які хочуть, щоб усе було просто, ненапряжно... щось "типу чтиво, щоб полахати"... Якщо Ви розмовляєте з достойними людьми, які знаються на мистецтві, Ви ж не будете опускатися до рівня чтива, правда? А інші, хто не дотягує до Вашого сприйняття, нехай тягнеться! Йдеться про високу планку, нижче якої не можна собі дозволити опускатися, щоб не "зійти на пси" - інакше кажучи, не спопситися... Сиріч - не стати ремісником. (А це у мистецтві дуже легко зробити). І при чім тут егоїзм? У нормальних дозах егоїзм якраз рятує. У надмірних - нищить самого егоїста.

Ну от як класно зроблена пісня "Ой гаю, гаю"! Там нема нічого зайвого! Вона звучить, як зізнання в коханні! То ж можете, якщо хочете! Тому все, що робите, робіть з любов"ю! І з натхненням! І в радість собі! Тоді це передасться слухачам! Я би взагалі мріяла побачити колись гарний кліп на цю пісню! І міг би бути мультяшний або якийсь компютерний. Бо пісня суперова!

_________________
http://fill.ya-zvezda.com/

Чому зі мною важко говорити? Я так не вважаю. Просто я вмикаю на повну потужність свій інтелект, і мене так несе, що тримайтеся! Боїтеся інтелектуальних кобіт? Ну, то бійтеся.

Попса була на мистецькому рівні хіба 30-40 років тому. Тоді вона справді походила від слова "популярний", а тепер від слова "попсований". А Ви не вибирайте поганих пісень, і все буде чікі-пікі!