Тарас сам навчився грати на КОБЗІ ! Це унікальний козацький інструмент!Тарас виконує старовинні українські пісні,які звучать дуже актуально!Але найцікавіше те,що він пише сучасні пісні і використовує в цих піснях не тільки українську оригінальну автентичну мелодику,а й оригінальні інструменти: КОБЗУ і СТАРОСВІТСЬКУ ЛІРУ!!!В сучасному оранжуванні ці інструменти звучать просто потрясаюче!!!!По сучасному,цікаво,неочікувано і надають пісням унікального колориту!!!!А оранжування пісень,на мою думку геніально,робить дуже талановитий і відомий аранжувальник і композитор і прекрасна людина Віталій Філімончук!!!!!Побажаємо і на далі нових творчих звершень цьому прекрасному тандему!!!!!!
Тарас у драматичних і музичних виставах,де це доречно використовує кобзу.Так він грає на кобзі у виставі театральної компанії "Бенюк і Хостікоєв" "Задунаєць за порогом" - роль Андрія,і у виставі Національного Академічного драматичного театру ім.І.Франка "Назар Стодоля" - роль Кобзаря.В новітній історії України,за останні може 70 років Тарас вперше вивів кобзу на високу академічну театральну сцену! На кінофестивалі "Бригантина" у місті Бердянськ,що відбувся минулого 2010 року і куди Тарас їздив з творчою групою фільму "Владика Андрей" на чолі з режисером картини Олесем Янчуком,на творчих зустрічах з глядачами,та на галаконцерті на головній площі міста Тарас співав і грав на кобзі.Не зважаючи на специфіку глядачів і учасників фестивалю враховуючи міжнародний статус фестивалю і потужні зіркові делегації з ближнього і дальнього зарубіжжя,а також на необізнаність (нажаль) більшості самих українців зі своєю історією і культурою,виступи Тараса сприймали НА УРА!!!Із залу кричали браво і бісс!Дійсно кобза торкає найглибинніші струни душі людини.Вона цікава не тільки українцям,але і іноземцям перш за все своєю оригінальністю,незвичністю,чистотою і справжністю.
Я переконана, що до кожного музичного інструменту треба мати не тільки суто професійне вміння, але й дуже тонке відчуття. Тарас, коли грає на кобзі, а це дуже добре видно на відео, ніби керує космічним кораблем. В нього це виходить якось дуже природно, гарно, - я би тут подала навіть цікавіші порівняння, але це вже буде дуже по-дорослому. Ну, ви мене зрозуміли. О. Кришталева
Є ще одна проблема - це виховання смаків. Найкраще це робити у дітей. Але коли втрачено час, коли ціле покоління просто випало і не змогло зрозуміти всієї краси кобзарського виконання, то ніколи не пізно пропонувати цей чарівний інструмент тепер.
Дивовижні речі - іноді навіть найбільший спротив переростає у непідробну симпатію. Не визнають не тому, що це класно (гра на кобзі + репертуар), а тому, що стидаються самих себе, своєї правди. Свідома, гарно вихована молодь буде слухати і насолоджуватись. Ті, кого Бог обділив гарними смаками і справді українськими цінностями, прийдуть до цього згодом. Просто їм треба довше йти. Справжні цінності з часом стають тільки дорожчі. Якщо хочете, це довга і методична робота. І перемагає той, хто вірить.
Ті, кого Бог обділив гарними смаками і справді українськими цінностями, прийдуть до цього згодом.
Ну, по-перше...ніхто нікого не стидається... А як зрозуміти де гарний смак, а де ні? Хтось любить молоко, хтось терпіти його не може і що тоді? Той, хто його не п'є не має смаку? Не так все просто...
Знаєте що, дядьку скептик? Ясно, що смаки бувають різні, але є ще якесь мірило, яке виробляється з часом, з роками. Зрештою, є речі якісні й вартісні. Для того існують фахівці, які й визначають, що піде у завтра, а що - у вчора. Найгірше, коли мислячим і культурним людям загортають у фантики зовсім не цукерки і кажуть, що це - класно, що це на рівні! Отоді хочеться віддати їм те, що вони у фантики позагортали, і хай самі їдять...
Я реаліст,а не скептик. І де те мірило? Хто його бачив? У кожного мірило своє в голові і серці. Якщо людина слухає шансон з матюками, то він його буде слухати завжди і ніяке мірило тут не допоможе!!!
Ох, дядьку, до Вас також непросто достукатись. Ясно, що всім не нав"яжеш добрих смаків. Людина, яка працює над собою, цього досягне. А хто любить тюремний шансон з матюками, то хай там і сидить. (Якийсь відсоток покидьків у будь-якому суспільстві допустимий). Я ж кажу про оцінку фахівців, про якусь просвітницьку роботу. А Ви думаєте, що той же тюряжний шансон - не є нав"язане нам свідомо? Святе місце порожнім не буває. І як воно прийшло, (все те "тіпа-карочє-по-понятіям"), так його можна і викурити. Було би зіллячко...
Сейчас этот форум просматривают: нет зарегистрированных пользователей и гости: 6
Вы не можете начинать темы Вы не можете отвечать на сообщения Вы не можете редактировать свои сообщения Вы не можете удалять свои сообщения Вы не можете добавлять вложения
Ясно, що всім не нав"яжеш добрих смаків. Людина, яка працює над собою, цього досягне. А хто любить тюремний шансон з матюками, то хай там і сидить. (Якийсь відсоток покидьків у будь-якому суспільстві допустимий). 
Я ж кажу про оцінку фахівців, про якусь просвітницьку роботу. А Ви думаєте, що той же тюряжний шансон - не є нав"язане нам свідомо? Святе місце порожнім не буває. І як воно прийшло, (все те "тіпа-карочє-по-понятіям"), так його можна і викурити. Було би зіллячко... 