...нема такого, кому б ніколи нічого і ніде не здавалося... усім щось здається. Найчастіше в різний час. А бувають періоди, коли багатьом здається те саме і там само... А тепер - "Задунаєць за порогом"... свої побажання можете починати зі слів "мені здається"...
...а мені таки не здається, але так є насправді - Віталію, прошу більше не вживати ніколи і ніде слова "блін", бо воно є тільки м"якшим замінником брутального російського матюка, який починається на ті самі літери "бл..." тим більше тепер, коли почався Великий піст. Бажаю Вам мовних успіхів, Віталію!
Гастролі ТК «Бенюк і Хостікоєв» завжди стають святом для вишуканої львівської публіки. Так сталося і цього разу – до Львова завітали відомі і улюблені українські зірки із виставою «Задунаєць за порогом». Як ви уже, мабуть, здогадалися, це – перелицьована версія опери «Запорожець за Дунаєм» А. Гулака-Артемовського.
Незважаючи на недешеві квитки, зал театру ім. М. Заньковецької був заповнений. І хоч вистава розпочалась на півгодини пізніше, ніж це було зазначено в афішах, це тільки додало сподіваного шарму самому дійству.
І ось лампи у залі м’яко згасли, а на прозорому серпанку, що прикривав сцену, з’явилась перша сторінка партитури А. Гулака-Артемовського «Запорожець за Дунаєм». Серед спроектованих нот виринуло кілька постатей. Початок був схожий на сон чи візію, але зовсім не нагадував традиційної вистави, до якої звикли шанувальники академічного театру.
Гучними оплесками-вітаннями зустріли львів’яни Богдана Бенюка, Наталку Сумську та Анатолія Хостікоєва – не впізнати їх було просто неможливо. Кожному з них було придумано дуже вдалий образ: веселим і безтурботним Карасем був Б. Бенюк, його дружиною Одаркою – Н. Сумська, султаном – А. Хостікоєв.
Та враження від вистави були б неповними, коли б ми не згадали і про інших талановитих акторів. Зокрема, роль Андрія, коханого доньки Карася Оксани, зіграв Тарас Постніков, відомий нам і як актор кіно, і як телеведучий. У виставі «Задунаєць за порогом» Тарас виступив ще й як музичний керівник вистави, адже на сцені він був зі старосвітською кобзою, співав і грав «на живо». Роль Оксани виконала молода актриса Дарина Мамай, а епізодичну роль діда, якого не знали, куди притулити – Едуард Драч.
Зауважмо й те, що актори були вдягнені в автентичні українські костюми, а співочі партії усі виконували, як то кажуть, у прямому ефірі, адже актори мали для зручності прикріплені коло вуха мікрофончики.
Сюжет перелицьованої опери був майже незмінний. Втім, вдалими і цікавими було інше: гра знаменитих акторів, їхні співи, танці, діалоги. Дотепні жарти Карася, сурдопереклад слів Султана, (а говорив він таки східною мовою), і появу такого незвичного кальяну було підхоплено дружніми оплесками публіки. Увійшла до вистави і сценка східних танців – так званий belly-dance, що зараз дуже популярний серед українських жінок.
Здавалося б – ну що нового можна показати добре знаною оперою? Аж ні – були й фрази, і моменти, які нагадували кожного з нас, які проектували усе на сьогодення і в такий спосіб давали можливість посміятися над людськими вадами та проблемами.
Не бракувало і ліричних сцен, що показували щемливу людську вдачу й самого султана, і українців, що змушені жити на чужій землі (проекція на емігрантів). Цікавою була й легенда про ведмедя та мисливця – у ній закладено всю загальнолюдську життєву мудрість.
Варто розповісти й про цікаві декорації. Від самого початку на сцені догори дном висів великий човен, який в окремих сценах то ставав селянською хатою, то шатром султана, то місцем збору українських селян, вивезених за Дунай. І тільки наприкінці вистави човен перевернули так, що в ньому вмістились усі актори і заспівали переможну українську пісню – гімн волі, любові до рідної землі та бажання повернутися додому.
Мабуть, не один у залі потайки подумав про те, що було б добре, якби хтось із рідних був поруч, щоб не шукав щастя за порогами. І щоби султан, який зроду-віку не пив горілки, не пропонував її такому, як Карась. Єдине, про що ми ніколи не довідаємося: що би про виставу «Задунаєць за порогом» сказав сам А. Гулак-Артемовський?
У вінницькому муз. училищі ім. Леонтовича статтю із "Джазу" розкопіювали багато разів і навіть поставили на всезагальний огляд і прочитання. Це дуже приємно!
Сейчас этот форум просматривают: нет зарегистрированных пользователей и гости: 1
Вы не можете начинать темы Вы не можете отвечать на сообщения Вы не можете редактировать свои сообщения Вы не можете удалять свои сообщения Вы не можете добавлять вложения
