Я нагадую про тему не для того, щоб повикаблучуватись. Якщо відвідувач заходить на форум і хоче почитати тему з відповідною назвою, а замість цього читає про погоду... це якось неправильно. У вас же є можливість створювати безліч тем з різними назвами-то користуйтесь цим. Але кожна тема повинна відповідати своєму змісту.
Віталій Малахов говорив про все потроху - про премію "Золота пектораль", про деякі розбіжності у підготуванні цієї вистави і полеміку з п. А. Хостікоєвим, - і саме тому він віддав цю премію театрові І. Франка... а ще про інші театри і проблеми... найбільше, що мені "кинулось у вухо", це не те, що він говорив, а як він говорив. Ну, так ніби звично, без фанатизму, із розумінням своєї справи і власної правоти, і на якомусь відстороненому діапазоні. От. А взагалі-то я того дядечка зовсім не знаю, не бачила...
Последний раз редактировалось Oksana Kryshtalewa 25 апр 2011, 20:05, всего редактировалось 2 раз(а).
а може Ви мене знову не так зрозуміли? Чи просто хочете помовчати?Що ж, тоді я скажу словами чужої, але дуже класної поезії... (маю нині такий настрій і таку погоду)
Франсуа Війон Балада поетичного змагання в Блуа
У спразі гину біля водограю, Зубами біля вогнища січу, Чужинцем в рідному краю блукаю, Німую криком, мовчки я кричу, Я догола зодягнений в парчу, Сміюсь від сліз, від балачок німію, Радію серцем в муках безнадії, В стражданні є для мене щастя хміль, Жебрак - скарбами світу володію, Скрізь прийнятий, я гнаний звідусіль.
Непевний того, в чому певність маю, Я бачу світло, як задму свічу, І знаю тільки те, чого не знаю, Знання химерним випадком вважаю, Зірвавши банк, весь програш я плачу.
"Добраніч!" - прокажу, коли задніє, Боюся впасти, лежачи на дні я, Здоровий - почуваю вічний біль, Безрідний - спадщини чекати смію, Скрізь прийнятий, я гнаний звідусіль.
Стурбований життям - турбот не знаю, Плюю на скарб, але за ним лечу, Не злість, а доброта мене жахає, Той кращий друг мені, хто запевняє, Що в голоді я ситий досхочу, Що білий лебідь вороном чорніє, Що ворог мій мені на користь діє, [395] Що істина в брехні - ось в чому сіль! - Все тямлю й ні чорта не розумію, Скрізь прийнятий, я гнаний звідусіль.
Мій принце! Вас запевнити я смію: Не вміючи нічого, все я вмію. Змиритись докладаю всіх зусиль І покладаю лиш на вас надію, Скрізь прийнятий і гнаний звідусіль.
(Переклади Гординського С. Я. - Колір і ритми. Поезії, переклади. К.: 1997. - С. 364-368.)
Сейчас этот форум просматривают: нет зарегистрированных пользователей и гости: 0
Вы не можете начинать темы Вы не можете отвечать на сообщения Вы не можете редактировать свои сообщения Вы не можете удалять свои сообщения Вы не можете добавлять вложения