Тарас сам навчився грати на КОБЗІ ! Це унікальний козацький інструмент!Тарас виконує старовинні українські пісні,які звучать дуже актуально!Але найцікавіше те,що він пише сучасні пісні і використовує в цих піснях не тільки українську оригінальну автентичну мелодику,а й оригінальні інструменти: КОБЗУ і СТАРОСВІТСЬКУ ЛІРУ!!!В сучасному оранжуванні ці інструменти звучать просто потрясаюче!!!!По сучасному,цікаво,неочікувано і надають пісням унікального колориту!!!!А оранжування пісень,на мою думку геніально,робить дуже талановитий і відомий аранжувальник і композитор і прекрасна людина Віталій Філімончук!!!!!Побажаємо і на далі нових творчих звершень цьому прекрасному тандему!!!!!!
Тарас у драматичних і музичних виставах,де це доречно використовує кобзу.Так він грає на кобзі у виставі театральної компанії "Бенюк і Хостікоєв" "Задунаєць за порогом" - роль Андрія,і у виставі Національного Академічного драматичного театру ім.І.Франка "Назар Стодоля" - роль Кобзаря.В новітній історії України,за останні може 70 років Тарас вперше вивів кобзу на високу академічну театральну сцену! На кінофестивалі "Бригантина" у місті Бердянськ,що відбувся минулого 2010 року і куди Тарас їздив з творчою групою фільму "Владика Андрей" на чолі з режисером картини Олесем Янчуком,на творчих зустрічах з глядачами,та на галаконцерті на головній площі міста Тарас співав і грав на кобзі.Не зважаючи на специфіку глядачів і учасників фестивалю враховуючи міжнародний статус фестивалю і потужні зіркові делегації з ближнього і дальнього зарубіжжя,а також на необізнаність (нажаль) більшості самих українців зі своєю історією і культурою,виступи Тараса сприймали НА УРА!!!Із залу кричали браво і бісс!Дійсно кобза торкає найглибинніші струни душі людини.Вона цікава не тільки українцям,але і іноземцям перш за все своєю оригінальністю,незвичністю,чистотою і справжністю.
Я переконана, що до кожного музичного інструменту треба мати не тільки суто професійне вміння, але й дуже тонке відчуття. Тарас, коли грає на кобзі, а це дуже добре видно на відео, ніби керує космічним кораблем. В нього це виходить якось дуже природно, гарно, - я би тут подала навіть цікавіші порівняння, але це вже буде дуже по-дорослому. Ну, ви мене зрозуміли. О. Кришталева
Є ще одна проблема - це виховання смаків. Найкраще це робити у дітей. Але коли втрачено час, коли ціле покоління просто випало і не змогло зрозуміти всієї краси кобзарського виконання, то ніколи не пізно пропонувати цей чарівний інструмент тепер.
Дивовижні речі - іноді навіть найбільший спротив переростає у непідробну симпатію. Не визнають не тому, що це класно (гра на кобзі + репертуар), а тому, що стидаються самих себе, своєї правди. Свідома, гарно вихована молодь буде слухати і насолоджуватись. Ті, кого Бог обділив гарними смаками і справді українськими цінностями, прийдуть до цього згодом. Просто їм треба довше йти. Справжні цінності з часом стають тільки дорожчі. Якщо хочете, це довга і методична робота. І перемагає той, хто вірить.
Ті, кого Бог обділив гарними смаками і справді українськими цінностями, прийдуть до цього згодом.
Ну, по-перше...ніхто нікого не стидається... А як зрозуміти де гарний смак, а де ні? Хтось любить молоко, хтось терпіти його не може і що тоді? Той, хто його не п'є не має смаку? Не так все просто...
Знаєте що, дядьку скептик? Ясно, що смаки бувають різні, але є ще якесь мірило, яке виробляється з часом, з роками. Зрештою, є речі якісні й вартісні. Для того існують фахівці, які й визначають, що піде у завтра, а що - у вчора. Найгірше, коли мислячим і культурним людям загортають у фантики зовсім не цукерки і кажуть, що це - класно, що це на рівні! Отоді хочеться віддати їм те, що вони у фантики позагортали, і хай самі їдять...
Я реаліст,а не скептик. І де те мірило? Хто його бачив? У кожного мірило своє в голові і серці. Якщо людина слухає шансон з матюками, то він його буде слухати завжди і ніяке мірило тут не допоможе!!!
Ох, дядьку, до Вас також непросто достукатись. Ясно, що всім не нав"яжеш добрих смаків. Людина, яка працює над собою, цього досягне. А хто любить тюремний шансон з матюками, то хай там і сидить. (Якийсь відсоток покидьків у будь-якому суспільстві допустимий). Я ж кажу про оцінку фахівців, про якусь просвітницьку роботу. А Ви думаєте, що той же тюряжний шансон - не є нав"язане нам свідомо? Святе місце порожнім не буває. І як воно прийшло, (все те "тіпа-карочє-по-понятіям"), так його можна і викурити. Було би зіллячко...
Сейчас этот форум просматривают: нет зарегистрированных пользователей и гости: 6
Вы не можете начинать темы Вы не можете отвечать на сообщения Вы не можете редактировать свои сообщения Вы не можете удалять свои сообщения Вы не можете добавлять вложения