Текущее время: 29 май 2024, 10:28


Начать новую темуОтветить Страница 6 из 8   [ Сообщений: 75 ]
На страницу Пред.  1 ... 3, 4, 5, 6, 7, 8  След.
Автор Сообщение
 Заголовок сообщения: Re: ПРО КОБЗУ І БАНДУРУ
СообщениеДобавлено: 15 мар 2011, 23:41 
Аватар пользователя

Зарегистрирован: 09 янв 2011, 19:50
Сообщений: 375
Откуда: Киев
Taras писал(а):
Тим то таке мистецтво і цікаве, тому то і люди будуть завжди йти в театр, чи на живий звук, і тому театр вічний.

Без коментарів! :good2:

_________________
http://fill.ya-zvezda.com/


Вернуться наверх
 Профиль Отправить личное сообщение  
 
 Заголовок сообщения: Re: ПРО КОБЗУ І БАНДУРУ
СообщениеДобавлено: 18 мар 2011, 22:11 

Зарегистрирован: 13 янв 2011, 22:49
Сообщений: 1025
погоджуюсь із думкою, що найбільша харизма іде від живої гри акторів. Певна річ, не менш важливо і майстерно усе відзняти. Я вважаю, що вистави варто транслювати вибірково, щоб не було передозу враженнями. Є такі дивні речі у сприйнятті: і коли замало - не дуже, і коли забагато - також не добре... А найкраще, щоби вчасно і доречно... :evil:


Вернуться наверх
 Профиль Отправить личное сообщение  
 
 Заголовок сообщения: Re: ПРО КОБЗУ І БАНДУРУ
СообщениеДобавлено: 19 мар 2011, 10:15 
Аватар пользователя

Зарегистрирован: 09 янв 2011, 21:11
Сообщений: 869
Але краще ходити в театр на вистави і в кіно на фільми.

_________________
http://taraspostnikov.com.ua/


Вернуться наверх
 Профиль Отправить личное сообщение  
 
 Заголовок сообщения: Re: ПРО КОБЗУ І БАНДУРУ
СообщениеДобавлено: 19 мар 2011, 20:55 

Зарегистрирован: 13 янв 2011, 22:49
Сообщений: 1025
більшість людей, котрі справді люблять і цінують живе мистецтво, іноді змушені обмежуватися телеящиковим переглядом. Мистецтво великою мірою стає комерцією. Свого часу художник Альфонс Муха запровадив друкувати свої картини на обгортках і товарах широкого вжитку, вважаючи, що і найбідніші верстви населення заслуговують споглядати красу. Я не закликаю робити це масово, але людям із незначним достатком (богемі) все ж можна іноді влаштовувати свято. Прошу зауважити - мистецтво не належить народові й ніколи не належало. Але кожен має право насолодитися ним, особливо духовно багаті та матеріально богемні... :geek:


Вернуться наверх
 Профиль Отправить личное сообщение  
 
 Заголовок сообщения: Re: ПРО КОБЗУ І БАНДУРУ
СообщениеДобавлено: 30 мар 2011, 10:35 
Аватар пользователя

Зарегистрирован: 09 янв 2011, 21:11
Сообщений: 869
Альфонс Муха зробив велике діло для свого народу. Великі, трохи гіпербалізовані, але патріотичні історичні панно, чи правильно фрески. А хто не має грошей і любить мистецтво, то хай читає книжки, ходить в театр і в філармонію. Там квитки абсолютно недорогі. Я б хотів, щоб вони були дорожчими, хоча розумію, що не всі зможуть заплатити. Але в такому випадку, для таких категорій людей існують давно в світі випрацювані системи преференцій.

_________________
http://taraspostnikov.com.ua/


Вернуться наверх
 Профиль Отправить личное сообщение  
 
 Заголовок сообщения: Re: ПРО КОБЗУ І БАНДУРУ
СообщениеДобавлено: 30 мар 2011, 11:20 

Зарегистрирован: 13 янв 2011, 22:49
Сообщений: 1025
а може справа і не зовсім у грошах. Просто ті, хто люблять мистецтво, будуть любити його і не за гроші. А ті, хто купує престижні квитки і ні фіга не розуміється на мистецтві, тільки дезорієнтує публіку... Є один дуже гарний вірш, автора не пригадую:
Хіба можна за щось любити?
Хіба можна любити з метою?
Вона прийде цілком неждано
й заполОнить тебе собою...
:dance:


Вернуться наверх
 Профиль Отправить личное сообщение  
 
 Заголовок сообщения: Re: ПРО КОБЗУ І БАНДУРУ
СообщениеДобавлено: 30 мар 2011, 14:32 
Аватар пользователя

Зарегистрирован: 09 янв 2011, 21:11
Сообщений: 869
І тут Ви теж маєте абсолютну рацію, чи, знову таки, кулемет із набоями. :D :D :D

_________________
http://taraspostnikov.com.ua/


Вернуться наверх
 Профиль Отправить личное сообщение  
 
 Заголовок сообщения: Re: ПРО КОБЗУ І БАНДУРУ
СообщениеДобавлено: 31 мар 2011, 09:42 

Зарегистрирован: 13 янв 2011, 22:49
Сообщений: 1025
хотілось би іноді й кулемет... шмайсера якогось, дамського пістолетика... а поки що солідарна із Лесею Українкою: "Слово - моя ти єдиная зброє!" :D


Вернуться наверх
 Профиль Отправить личное сообщение  
 
 Заголовок сообщения: Re: ПРО КОБЗУ І БАНДУРУ
СообщениеДобавлено: 31 мар 2011, 17:28 
Аватар пользователя

Зарегистрирован: 09 янв 2011, 21:11
Сообщений: 869
Так! Слово це потужна сила!

_________________
http://taraspostnikov.com.ua/


Вернуться наверх
 Профиль Отправить личное сообщение  
 
 Заголовок сообщения: Re: ПРО КОБЗУ І БАНДУРУ
СообщениеДобавлено: 31 мар 2011, 21:43 

Зарегистрирован: 13 янв 2011, 22:49
Сообщений: 1025
Оксана КОПАК, Львів
Найбільший талант – бути собою!
(Інформаційний бюлетень, № 5(168), 2011, Суми, – С. 3-5, www.bardlitopys.sumy.ua/)

Тараса Постнікова, актора Національного театру ім. І. Франка, заслуженого артиста України, музиканта, співака, поета і композитора, можна порівняти із цікавою книгою. Починаєш читати – стає ще цікавіше: спочатку не помічаєш нумерації сторінок, потім – часу, а коли вчитуєшся – навіть інших. Хіба ж не дивно, що прочитати цю книгу хочеться якнайбільше, але не до кінця… Нині пропоную вам один із найцікавіших розділів цієї віртуальної книги – музика і кобзарство. А якщо цього виявиться замало, то запрошую на офіційний сайт http://taraspostnikov.com.ua.

– Тарасе, окрім акторської у Вас є і музична освіта. Ви професійно володієте: флейтою, фортепіано, старосвітською кобзою, лірою. Власне, про кобзу. Чому саме вона? Як, коли і де Ви її придбали?
– Так. Перш ніж вступити до театрального інституту ім. І. Карпенка-Карого, я закінчив Вінницьке музичне училище ім. М. Леонтовича по класу флейти. Окрім іншого репертуару, я на державному іспиті грав концерти Моцарта, а також Пуленка і Дебюссі. Звичайно, у нас було загальне фортепіано, на якому я дуже любив грати прелюдії Шопена, а на іспиті я грав в чотири руки з педагогом «Угорські танці» Брамса. Із власної ініціативи я додатково відвідував заняття вокалу, тому що у навчальній програмі духовиків не було передбачено таких занять. Також із деяких теоретичних предметів перейшов займатися на паралельний курс до струнників, тому, що в них була більш насичена, розширена і цікавіша навчальна програма.

В училищі у мене з’явились хороші друзі, створилась справжня творча компанія. Ми часто не спали до ранку: писали музику, вірші, пісні; разом грали і слухали музику від джазу і рок-н-ролу до сонористики, додекафонії і нововіденської школи; читали різноманітні книжки – від художньої літератури і поезії до складних і суперечливих філософських творів, не пропустивши, звичайно, ні Достоєвського, ні Кастанеди, ні Ошо, ні Шпенглера, ні Ніцше, ні Олдоса Хакслі. А ще вели гарячі дискусії про всесвіт, сенс буття, релігію, мистецтво і кохання. То були перші вечори, безсонні ночі і ранки, всі ми знаходились у радісному передчутті чогось великого, і як і слід було очікувати, саме в музичному училищі я зустрів своє перше кохання. То був чарівний і неповторний час, і саме в училищі я по справжньому відчув, зрозумів і полюбив МУЗИКУ.

А тепер про кобзу. В житті стаються дивні речі, здається, що нас іноді веде якась вища сила. Коли я вчився в музичному училищі, то дізнався, не пам’ятаю, звідки, що в Україні існує такий інструмент, як кобза. Що він до кінця не знищений і що можна його знайти. Я дуже хотів його отримати, але навіть не здогадувався, де його потрібно шукати. І от я приїхав до Києва, вступати до театрального інституту, подав документи і пройшов творчий відбір. Зі мною разом вступав один хлопець, його звуть Олександр Абишев, а псевдо у нього Кіт. Ми стали друзями. Він сам з Тернополя, але в Києві вже був давно, служив тут, і знав весь андеграундний Київ!

Це для мене були феєричні, незабутні моменти. Ми дні і ночі проводили на концертах (не попсових), на виставках, археологічних розкопках, виставах, кінопоказах і лекціях зі психоаналізу в Національному університеті, у сховищах музеїв, куди не всіх пускають, бачили унікальні колекції! Ми з Котом проводили час в компанії музикантів, акторів і художників, а точніше в компанії музиканток, актрис і художниць. І раптом з’ясувалось, що він є братчиком київського кобзарського цеху, що він – учень унікальних людей, останніх носіїв кобзарської традиції, і до того ще й майстер старосвітських музичних інструментів! У Кота золоті руки, він має талант від Бога. Я вважаю, що на даний момент він – найкращий майстер старосвітських інструментів не тільки в Україні, але й у світі. Деякі майстри роблять не музичні інструменти, а красиві дерев’яні скульптури, які не звучать!


Тоді я одразу замовив йому кобзу. Олександр зробив мені унікальний інструмент за смішні гроші і мішок картоплі. Гроші ми разом прогуляли, а картоплю разом з’їли, тому, що жили в гуртожитку в одній кімнаті. Ми тоді були вічно голодні, але повні енергії.

– Тарасе, Ви неодноразово брали участь у чудовій програмі «Folk-music». Які враження від цієї програми?
– Я дуже вдячний відомій співачці, заслуженій артистці України Оксані Пекун, яка є ведучою програми ”Фольк-music”, та продюсеру цієї програми Володимиру Коваленку за запрошення взяти участь у цій прекрасній програмі на Першому національному каналі. Ці люди роблять прекрасне і дуже потрібне діло! Вони відроджують і популяризують українську народну пісню, і не на словах, а на ділі. (Погоджуюсь, програма ”Фольк-music” – чи не єдина на сьогодні, яка по духу є справжньою українською, – О. К.)

Залучаючи і народні колективи, і відомих виконавців, які виконують пісню у двох варіантах – у автентичному і сучасному – тим самим піднімають авторитет української народної пісні, і показують на всю країну красу і сучасність української пісні, роблять її модною. Таким чином автори і учасники ”Фольк-music” доводять, що українське – цікаве і оригінальне, вчать не цуратися свого, а пишатися нашим багатством.

Ідея програми дуже оригінальна і талановита. У проекті ”Фольк-music” були представлені три мої пісні. Пісня ”Горішок”, яку ми заспівали дуетом з прекрасною талановитою актрисою і співачкою, і дуже гарною дівчиною Дариною Сумською, і пісня ”Ластівонька”, стали переможцями програми ”Фольк-music”, пісня ”Бричка” була виконана як гість програми. Спеціально для зйомок цих пісень, були поставлені оригінальні танцювальні номери, у виконанні професійного балету. Аранжування пісень ”Бричка” і ”Ластівонька” зробив дуже талановитий аранжувальник і композитор, мій друг Віталій Філімончук. Ми давно співпрацюємо з Віталієм, і аранжування до всіх моїх пісень робить саме він. Він справжній професіонал, і до того ж має прекрасне відчуття смаку. Він чудово знає сучасну музику і також відчуває українську народну мелодику. І йому вдається дуже вдало і оригінально поєднувати старовинну мелодику із сучасною стилістикою. Власне у цьому і полягає оригінальність наших пісень, їх родзинка. І саме аранжування Віталія і використання у піснях старосвітської кобзи і ліри і надають моїм пісням неповторного звучання, і вирізняють їх від усього пласта сучасної української естради. Я дуже дякую Віталію, за те, що він мене зрозумів, відчув що мені потрібно, і взявся за мій проект. І пісні вийшли самобутніми, оригінальними і не схожими на інші проекти. Ми з Віталієм розуміємо один одного з півслова.

Я вдячний пані Оксані Пекун і пану Володимиру Коваленку за запрошення до співпраці. Я отримував насолоду. Хай програма ”Фольк-music” процвітає і розвивається.

– Отже, маючи в репертуарі достатньо пісень, Ви можете думати і про видання власного диска? Це можуть бути Ваші власні й зібрані народні пісні? Яка тематика пісень Вам цікава?
– Я записав багато музичного матеріалу і найближчим часом планую випустити аудіо альбом. Але, звичайно, я роботу не припиняю, і продовжую працювати над новим матеріалом. У альбомі будуть як авторські пісні, так і народні. А ще альбом буде поділятись на дві частини. Перша частина – це пісні у сучасному аранжуванні, в яких я використовую старосвітські українські музичні інструменти: кобзу і ліру, а також старовинну українську народну мелодику, а друга частина буде складатися із пісень, заспіваних виключно під супровід кобзи. (До речі, раджу таки зайти на сайт Тараса Постнікова http://taraspostnikov.com.ua і прослухати пісні, а потім написати свої враження на Форумі, – О. К.)

Деякі мелодії в цих піснях можуть здатись східними, але це не так. Це старовинні автентичні кобзарські перегри і вокальні мелізми. Настільки сучасне вухо забуло народну стародавню українську ладову мелодику, що не впізнає свого. І я хочу цю мелодику представити і хоч трошки повернути сучасним українцям ці унікальні музичні особливості. А тематика – це, звичайно, кохання, а також героїчні і трагічні козацькі пісні. Кобзарі також співали псальми, пісні релігійного характеру, вони були в прямому розумінні духовними батьками нашого народу, тому, безумовно, такі пісні теж увійдуть до диску, і також декілька обрядових пісень. А ще в альбомі будуть танцювальні пісні. Отже альбом планується різноплановий і різнобарвний, тому кожен зможе знайти там те, що особисто йому буде цікаво. А тим фактором, який буде об’єднувати всі ці пісні буде, звичайно, кобза і українська мелодика.

– Тарасе, нам відомо, що акторська робота забирає чимало часу. Однак, Вам якимось дивним чином вдається поєднувати і роботу в театрі, і зйомки в кіно, і працю на телебаченні, і музичні захоплення. Як, приміром, виглядає один із Ваших робочих днів?
– На це питання я не можу точно відповісти, тому, що у мене день на день не схожий. Розклад роботи в театрі приблизно такий: ранком репетиція, а ввечері вистава. Бувають ще вечірні репетиції, а також денні та ранкові вистави. Коли йде випуск нової вистави, то залежно від матеріалу, знаходишся в театрі на репетиціях з ранку до ночі щодня, майже місяць до прем’єри. Буквально живеш в театрі.

Якщо зйомки, то в основному з 6 – 7 ранку до пізньої ночі, а то і до наступного ранку, хоча буває, вкладаємось в знімальну зміну 8 годин. Якщо зйомка на натурі (природі) або режимна зйомка, то це завжди екстрім, – можна довго чекати сприятливих погодних умов. А зимою – повний екстрім: вся знімальна група тепло вдягнена, а ти в гримі, в легкому костюмі з голою шиєю, без головного убору в сильнючий мороз на сильному вітрі в заметіль, в снігу, а іноді навіть у крижаній воді… Часто знімають в листопаді літо, а ти повинен бути спітнілий від спеки, і гример регулярно прискає тобі на спину, під пахви і на голову водичку, або маже рідким косметичним силіконом. Взагалі, для актора здоров’я дуже важливе, тому, що кіно вимагає великих витрат сил і здоров’я. А якщо зйомка не в Києві, то експедиція, так називається виїзд знімальної групи на потрібне місце зйомок, може тривати декілька місяців.

Якщо говорити про естраду, то я намагаюсь робити запис в студії ввечері – мені так краще і легше співати. Концерти, зазвичай, теж ввечері. Концертний тур може бути на декілька тижнів. Але не все так чітко і точно. Не все так розподілено. Зазвичай все разом, і вистави, і зйомки, і концерти.

Не так давно у мене був нелегкий період. Я тоді знімався в картині «Владика Андрей» режисера Олеся Янчука у Львові, у фільмі «Серце світу» в Києві, вів програму «Ви поїдете на бал» на 1+1 в Києві, грав вистави в рідному театрі ім. І. Франка в Києві, і грав вистави в театральній компанії «Бенюк і Хостікоєв» в Ужгороді, тому, що компанія в той час була в Ужгороді на гастролях. В той час я, можна сказати жив в літаках, поїздах, автобусах і таксі! І от, я пригадую, один із моїх робочих днів. Він для мене був екстремальним! Між зйомками в різних містах, я в одну добу два рази летів літаком,і два рази їхав поїздом із заходу на схід, і навпаки. І в ту добу я зіграв дві вистави : в Києві "Віват Королево”, і в Ужгороді "Білу ворону"! Звичайно, в такому режимі роботи, весь можливий вільний час намагаєшся приділяти родині. Якщо випадає вільний день, одразу сідаєш в літак, чи на поїзд і летиш, чи їдеш до Києва, до родини. Я дуже вдячний моїй коханій дружині Ірині за розуміння і підтримку. Для мене моя родина – це, в прямому сенсі слова, мій тил, моя фортеця.

– Маючи власних дітей, чи приохочуєте їх до мистецького життя? Чи навпаки, – вважаєте, що вони самі повинні обрати заняття до душі?
– Вони у мене ще маленькі, але я намагаюсь навчити дітей всього чого я вмію, і хотів би, щоб вони вміли і знали те, чого я не вмію і не знаю. Моєму синові Святославу п’ять років, і з першого року життя він грав і на фортепіано, і на флейті, і на лірі, і на сопілці, і на губній гармошці, і сідав на шпагат, і диригував під увертюру ораторії «Так казав Заратустра» Р. Штрауса, і я маю унікальне відео, як він це робив. Коли виросте, я думаю, йому буде цікаво подивитись. А тепер разом зі мною він співає арію Андрія з вистави «Задунаєць за порогом» коли я репетирую вдома. А моїй доці Олені півтора рочки, і вона завзято танцює, коли чує мої пісні. Разом з мамою вони ходять на мої вистави. І не тільки дитячі. Але безумовно, вибір їхнього життєвого шляху буде виключно за ними. Я жодним чином не буду їх кудись насильно тягти, тим більше в мистецтво. Моє завдання дати їм найбільше.

– Яка Ваша найкраща життєва роль?
– Моя найкраща життєва роль – це мої діти.


Вернуться наверх
 Профиль Отправить личное сообщение  
 
Показать сообщения за:  Сортировать по:  
Начать новую темуОтветить Страница 6 из 8   [ Сообщений: 75 ]
На страницу Пред.  1 ... 3, 4, 5, 6, 7, 8  След.


Кто сейчас на форуме

Сейчас этот форум просматривают: нет зарегистрированных пользователей и гости: 1


Вы не можете начинать темы
Вы не можете отвечать на сообщения
Вы не можете редактировать свои сообщения
Вы не можете удалять свои сообщения
Вы не можете добавлять вложения

Найти:
Перейти:  
cron


Powered by phpBB © 2000, 2002, 2005, 2007 phpBB Group
twilightBB Style by Daniel St. Jules of Gamexe.net

Русская поддержка phpBB