Прочитала відгуки на форумі. Згідна, що людям треба повернути те, що свого часу в них просто підступно вкрали - і кобзу, і бандуру, і виконання на цих чудових інструментах. Що мене найбільше тішить - Тарас Постніков просто взяв і своїм прикладом показав, що не треба чекати якогось особливого випадку, а йти в народ.
Про те, що бандуру не популяризують у світі, не зовсім погоджуюсь. Славетна львівська бандуристка Оксана Герасименко об"їздила майже весь світ і стала переможцем багатьох гітарних конкурсів (бо у світі немає аналогів нашій бандурі, тому і гітарних)...
а ще є капели бандуристок, які з певних причин (самі знаєте, яких саме) більше виступають не в себе вдома, а "десь там". 
Цієї суботи у львівській філармонії буде виступати капела бандуристок "Дзвінга" - і квитків уже нема! А я туди піду і одержу справжнє задоволення! (Не тільки ж від "Baunti" його можна одержувати?!) 
Отож, причина в тому, щоб і наші люди не були обділені можливістю слухати і насолоджуватись виконанням свого. І знати справжню історію українських кобзарів. Хто про це напише? Гламурненькі журнальчики з непонятними тьотями на обкладинці? Залишається тільки радіо та інтернет, бо телевізор тупо ігнорує все, що є українським. Чи я не права?
Та всяким інструментом треба володіти досконало і вміти видобувати з нього не просто звуки, а ті магічні шаманські вібрації, які там живуть. Це така собі магія творчості! 
Дехто може грати просто, але ж не примітивно! Я думаю, що музикант сам повинен насолоджуватись грою. 
Це, звісно, історія наша, але інструмент невдалий. Кобза набагато краща!!!
