Мені цікаво спостерігати за акторами в кадрі й поза кадром. А ще мене завжди цікавило, чи можна досконало зіграти роль, коли в самому акторові як у людині цього може й не бути... Не раз переглядала фільм "Владика Андрей" і впіймала себе на думці, що Тарас Постніков дуже вдало передав роль молодого митрополита. Зрештою, і зрілу роль Сергій Романюк зіграв також дуже добре, і поза кадром він виявився надзвичайно класним дядечком.
Спілкувалась із Тарасом поза кадром. Хочу сказати, що тут, скоріш за все, спрацював принцип палімпсесту. Може, звучить дуже складно, але правдиво. Власне, про що йдеться? Колись давно, коли ще не було достатньо паперу, писали на спеціально пристосованих для цього таблицях (телячих шкірах). Позаяк таблиць (чи шкір) бракувало, старі написи потім стирали, а по них зверху писали нові. Іноді старі написи проглядались - їх і називають палімпсестами.
Тепер проведімо паралель із роллю і характером самого актора. Я переконалась, що це ті ж самі палімпсести - все одно в кадрі десь пробіжить якась мікро-думка, вираз обличчя. І для того, щоб зіграти роль такої відважної і глибоко духовної людини, якою був митрополит Андрей Шептицький, треба мати в собі цю думку, перейнятися нею або, що найважливіше, звучати в тій самій тональності. А ще я впевнена, що ролі також впливають на акторів, навіть якщо вони не завжди з цим погоджуються. Бо це дуже тонкі матерії, які просто неможливо пояснити. Тому Тарас дуже добре зіграв цю роль, і в цьому його особистий успіх. Та не менший успіх і режисера Олеся Янчука, який побачив у молодому Шептицькому те, що дивуватиме не одне покоління глядачів і кінокритиків.
Я знаю, що Тарас Постніков не любить похвал. І не хочу його захвалювати, але не сказати про це також не можу. Бажаю Тарасові позитивних ролей, які будуть приносити в його життя світло і надихатимуть його на інші позитивні речі - на музику, на сюжети, на всю творчу діяльність.
Пр мистецтво сказано багато,і будуть говорити ще більше.Кажуть,що творчість це сублімація одного фізіологічного акту...Не знаю.На мою думку про мистецтво як і про кохання хто б,що б не говорив,а всеодно буде не правий.Ми,артисти,практики,а не теоретики,і в цьому наше щастя!А буває працюєш на сцені,або в кадрі і іноді сам не знаєш де,що і звідки береться...!
ото власне... всякими там сублімаціями і простраціями нехай займаються злі й недобрі літературні критики. Вони просто не розуміють, що людина творча не може не викладатися, бо її переповнює творча сила. Чому хтось пише, співає чи грає роль? Бо не може не писати! А якщо першим мотивом стають гроші чи слава - все, тобі капець! То вже ремесло! А порівняння із коханням дуже вдале, дуже доречне. Бо то найсильніше почуття. І тільки від людини залежить, чи буде воно чистим, чи просто... сублімацією... себто...
Але ці речі всеодно вище нашого розуміння!В мистецтві можуть поєднуватись,на нашу думку,не поєднувані речі.От наприклад Гайдн був геніальним композитором і разом з тим прекрасним менеджером,і дуже багатою людиною,хоча під кінець життя він все ж обіднів.А от Гоген пішов від багатої дружини,все життя бідував,ночував в Парижі на вулицях,страждав від хвороб,жив на Таіті в свому "веселому домі" зі своєю тринадцятилітньою жінкою таїтянкою Теха"аманою,і зробив переворот в образотворчому мистецтві,а великий гуманіст Бетховен,міг ногами спустити зі сходів свою кухарку,за те,що вона в момент коли він натхненно працював говорила йому,що у них на хазяйстві закінчилась городина.Цю розмову можна вести довго,але я все це кажу до того,що нам ,мабуть,ніколи не зрозуміти що таке натхнення,і як воно з"являється.Але нам його посилає Бог.
так, але ж найбільше хочуть знати про натхнення і творчість ті, кому не дано. Отак взяти і розібрати ідею на молекули, порозкручувати всі гвинтики, а тоді коли скрутять назад, з якогось дива з"являється багато зайвих деталей...
так, але ж найбільше хочуть знати про натхнення і творчість ті, кому не дано.
Я теж хочу знати, як працює гідрокомпенсатор у двигуні та яку функцію він виконує... Але не зрозумію мабуть ніколи. Тарас вірно говорить і я приєднуюсь.
Мій дідусь Михайло народився на Уралі.Він розповідав,що після закінчення читання курсу лекцій трактористів для молодих хлопців в їхньому селі викладач питає у учнів: "Чи все вам зрозуміло про трактор,про роботу двигуна,та інших систем?" Хлопці відповідають :"Все".Викладач знову запитує:" Є питання?" Один хлопиць каже:"Є".Викладач :"Задавайте".Хлопець:"І все ж таки я ніяк не зрозумію.І як він без коня їде?!"
Сейчас этот форум просматривают: нет зарегистрированных пользователей и гости: 6
Вы не можете начинать темы Вы не можете отвечать на сообщения Вы не можете редактировать свои сообщения Вы не можете удалять свои сообщения Вы не можете добавлять вложения
Вони просто не розуміють, що людина творча не може не викладатися, бо її переповнює творча сила. Чому хтось пише, співає чи грає роль? Бо не може не писати! А якщо першим мотивом стають гроші чи слава - все, тобі капець! То вже ремесло! А порівняння із коханням дуже вдале, дуже доречне. Бо то найсильніше почуття. І тільки від людини залежить, чи буде воно чистим, чи просто... сублімацією... себто... 
