Привіт усім! Пропоную нову тему, яка стосується літератури. Я вважаю, що жодне дійство не обходиться без поезії, прози чи драматургії. Наскільки вона зараз важлива (актуальна)? Чи краще називати її просто текстами? І чи існує справжня поезія? А може, література - тільки чтиво, аби гарно провести час і не напружувати мізки? Чекаю відповідей...
Таетр взагалі стоїть на драматургії.Отже на літературі.Без драматургії театр,я маю на увазі драматичний театр,взагалі не може існувати.Це певною мірою стосується і кіно.Звичайно думки і питання які піднімаються в п"єсі отримують свій,і часто не запрограмований навіть автором п"єси розвиток у виставі.Вистава часто відрізняється від літературної основи,і часом кардинально.І це нормально,так має бути,тому,що тоді не було б сенсу в існуванні театру,достатньо було б прочитати літеретурний аналог,і не гаяти час походом до театру.Але п"єса однозначно стоїть у оснаві театру.І пошук п"єси,матеріалу дуже не проста і складна штука.
Дивні речі - література існує як самодостатній вид мистецтва, і театр - також, але коли для кіно, театру чи радіоп"єси беруть суто тексти, то іноді їх можуть подати зовсім не під тим кутом зору. Я думаю, що і письменник, і режисер має право на власне трактування, але дуже важливо вловити суть, закладену в текст. Найгірше, коли ідеї приземлюють, щоб усім було ясно. Хіба ж ні?
Деякі автори літеретурних творів не задоволені постановками своїх п"єс,або втіленням своїх сценаріїв.Наприклад Тізі взагалі відмовився мати якесь відношення до фільму "Пролітаючи над гніздом кукушки" який зняли за його твором.А Чехов казав Станіславському,що він взагалі писав комедії,а той зробив з них драми.А Островський сидячи на репетиції однієї зі своїх п"єс,сказав тихенько слово геніально,коли його спитав режисер чи він має на увазі,що геніально грають актори,то Островський відповів:" ні,геніально написано".
Мабуть, маю право висловитись із приводу того, кому ж все-таки належить літературний твір. Отже, твір, як і дитина (тут дуже доречна ця паралель) належить автору до тих пір, поки автор творить свій шедевр. Як тільки текст (поезія, проза, драма) виходить у світ, все - він живе своїм життям. Певна річ, автор часто дуже ревниво ставиться до своїх текстів, а ще болісніше - до їхнього трактування іншими. І нічого дивного в цьому нема. Деякі батьки, зрештою, також хочуть впливати на свою дитину, навіть коли вона вже доросла і має право на власні помилки. Саме тому тут має спрацювати фаховість (професіоналізм) - щоб режисер, драматург чи ще хтось вловив суть, а критик правильно оцінив жанр. Що ж - автор тим часом нехай працює над іншим твором...
wow, Віталію! На жаль, і таке буває. Ну, тоді вони гарно можуть спотворити навіть геніальну ідею. Але, на щастя, є така річ, як переоцінка цінностей. Проходить час, і мудрі люди роблять порядок в мистецтві. Цікаво, що про це думає Тарас?
Тарасе, може Ви не так потрактували мої слова? Порядок - в сенсі: лад, гармонія, а не диктатура чи якесь однобоке нав"язування сильнішої думки. А чому страшно? Кажуть, у середньовіччі вилучили 11-ту заповідь "не бійся"... не знаю, наскільки це правда, але Марія Бурмака чудово про це співає у пісні "Не бійся жити"... Чекаю Ваших вражень, Тарасе! Дякую.
Сейчас этот форум просматривают: нет зарегистрированных пользователей и гости: 3
Вы не можете начинать темы Вы не можете отвечать на сообщения Вы не можете редактировать свои сообщения Вы не можете удалять свои сообщения Вы не можете добавлять вложения
