автор
| taraspostnikov.com.ua http://taraspostnikov.com.ua/taraspostnikov-forum/ |
|
| ЛІТЕРАТУРА, ЯК ЧАСТИНА МИСТЕЦТВА? http://taraspostnikov.com.ua/taraspostnikov-forum/viewtopic.php?f=13&t=26 |
Страница 5 из 13 |
| Автор: | Taras [ 18 мар 2011, 07:07 ] |
| Заголовок сообщения: | Re: ЛІТЕРАТУРА, ЯК ЧАСТИНА МИСТЕЦТВА? |
З дозволу автора О. Кришталева Лінії електропередач галицько-столична новела Присвячую Т. П. Говоритиму відверто, як на сповіді перед собою. Не буду підбирати гарних слів. Нехай звучить правдиво. Отож, встигай сховатися – я починаю Тебе шукати. Бачиш, ми такі дорослі, а й досі бавимося в хованки. Місцем нашої гри є вся Європа. Тому шукати доведеться в кожному закапелочку – крамницях вживаних речей, супермаркетах, булочних, рестораціях, театрах, школах, студентських потоках… навіть митницях та піших переходах. Я все одно впізнаю Тебе за цим особливим знаком, за делікатним мікро-порухом, якого інші не розгадають. Це буде тільки наш умовний знак. Якщо Ти уже сховався, то я недарма рахувала до ста. Починаю з мережі магазинів тканин. Чомусь, впевнена, що Ти хотів саме там заховатись не тільки від мене, а й від усенького світу. Та мене відразу відволікають тамтешні продавчині. (Продав чи ні? – Спитайте краще, чи знайшов?) Їх можна умовно поділити на три категорії: перші – липучі сучки, другі – хитрі лисички, треті – добрі феї. Та й вибирати особливо нема що… Кажуть, що не варто сидіти під лініями електропередач. А хіба ж можу знайти краще порівняння для Тебе і для мене? Нас бо створено для такого ж паралельного існування, і причеплені ми за одну й ту ж вишку, – і так біжимо, не торкаючись одне одного, так і живемо. Ти думаєш, що насправді наша гра починається з того, що першою маю ховатися я. (Так, я складно говорю). І тому Ти шукаєш мене в закапелках театрів, у дротах інтернетів, на сайтах і блогах, на перехресних дорогах, тільки не там, де я є… Тільки не тут, тільки не зараз… Я б показала Тобі свій відео кліп – він уже крутиться у моїй уяві… А можна подивитися? Звичайно, що можна, але ж USB, і таке інше… Налаштування, складні мікросхеми наших думок. І дуже важливо дотримуватись правил техніки безпеки, бо інакше усе це згорить. Тож будьмо пильними, аби гра наша ще потривала… Позначка курсора пульсує ритмічно, і серце моє мавпує за нею… Ми всі за кимось і щось мавпуємо. Та найбільше я хочу сховати таємницю про лови сама від себе – бо ж тільки собі сповідаюсь. Тому ще ніхто, і ніхто, і ніхто про це не знає. Навіть Ти. А як тільки ця таємниця знетаємничиться, то все – розсиплеться на тисячі блискучих правд, і ми більше не зможемо грати у нашу гру. І навіть сховатись не буде куди. І не буде, напевно, кому… Ти елегантно виходиш з метро – перетинаєш майже безлюдну площу. Тримаєш запалену свічку, якої ніхто не помічає – боїшся обпекти собі пальці й заплямити дороге, щойно куплене пальто. А я відбиваюсь у вікні продуктової крамниці. І Ти сміливим та впевненим рухом вирізаєш мій скромний портрет, аби вставити у фоторамку. Портрет зникає між сторінками нового сценарію. Приходиш до себе на роботу і помічаєш, що мого портрету на склі вже нема… тільки скло, на якому – твої відбитки пальців. А в той час начальниця продуктової крамниці шукає винних і дивується, коли треба було вирізати вітрину розміром рівнісінько 15 х 21 сантиметр. І винних немає. І мене – також. Тихо падає сніг. Тихо тане. Ще тихіше зацвітають дерева по довгій сльотавій зимі. А я Тебе майже знайшла, але знову шукаю. Збираю коралі вчорашніх розмов і перечитую надіслані Тобою листи. Дуже гарні листи. Дуже теплі. І трохи далекі. Та що ж… Ти зараз стоїш і говориш із кимось про те, в чому я не петраю навіть половини зі сказаного – майже що мова двох програмістів. А я намагаюсь підфарбувати свої переконання, як жінка щодня підфарбовує губи помадою, а потім сама ж її і з’їдає разом із хлібом, не з поцілунком коханого. Хтось розсипав на вулицю пір’я. Діти тішились, коли йшли зі школи – казали, що такої зими ще не бачили. Хтось алергічно пчихнув, хтось усміхнувся і пішов собі далі. А я стояла і милувалась легким падінням подушкового пір’я. Вже навіть забула, що маю Тебе пошукати і врешті знайти. І сказати те, чого зазвичай щодня не говорять. А може, Ти став отією пір’їною, що впала мені на рукав? А я трепетно й ніжно візьму Тебе за тонесеньку ніжку і покладу в записник. Завтра Ти вже не будеш таким білим і пухнастим – Тебе доведеться розпушувати, роздмухувати теплим подихом… та де ж Тебе ще заховати? І де Тебе можна знайти? Пошукай мене під чужими «ніками» на всіх популярних сайтах. Ти пишеш, аби я надіслала тобі свою знимку. Я побоююсь, що розчаруєшся, тому першою відсилаю портрет ляльки Барбі, а другою – Коко Шанель. Якби я була хоч на зернинку сміливіша, то без загризання совісті прикріпила б і третю – Жульєт Бінош, але Ти одразу збагнеш, що я просто сміюся з Тебе. І сміюся, і боюся, і не хочу показувати правди. |
|
| Автор: | Oksana Kryshtalewa [ 18 мар 2011, 21:36 ] |
| Заголовок сообщения: | Re: ЛІТЕРАТУРА, ЯК ЧАСТИНА МИСТЕЦТВА? |
| автор
|
|
| Автор: | Taras [ 23 мар 2011, 03:09 ] |
| Заголовок сообщения: | Re: ЛІТЕРАТУРА, ЯК ЧАСТИНА МИСТЕЦТВА? |
А ще! |
|
| Автор: | Oksana Kryshtalewa [ 23 мар 2011, 21:33 ] |
| Заголовок сообщения: | Re: ЛІТЕРАТУРА, ЯК ЧАСТИНА МИСТЕЦТВА? |
а ще поштою скоро 
|
|
| Автор: | Taras [ 24 мар 2011, 00:59 ] |
| Заголовок сообщения: | Re: ЛІТЕРАТУРА, ЯК ЧАСТИНА МИСТЕЦТВА? |
А чому поштою? Давайте зразу в розділ література. Чи не можна? |
|
| Автор: | vitalikfv [ 24 мар 2011, 01:07 ] |
| Заголовок сообщения: | Re: ЛІТЕРАТУРА, ЯК ЧАСТИНА МИСТЕЦТВА? |
Підтримую!!! 
|
|
| Автор: | Oksana Kryshtalewa [ 24 мар 2011, 01:33 ] |
| Заголовок сообщения: | Re: ЛІТЕРАТУРА, ЯК ЧАСТИНА МИСТЕЦТВА? |
все одно спочатку поштою... ну, а електронний варіант перекину після цього - бо інакше нецікаво буде читати мою бомбезну і просто таки вбивчу статтю про "Задунайця за порогом" у Львові в грудні 2010 року... Страшно? 
|
|
| Автор: | Taras [ 24 мар 2011, 01:51 ] |
| Заголовок сообщения: | Re: ЛІТЕРАТУРА, ЯК ЧАСТИНА МИСТЕЦТВА? |
Яку статтю про "Задунайця за порогом"? Вбивчу? Ану бігом мені її сюди в Київ!!!!!! А чому це я цю статтю раніше не прочитав? Ви її приховували?   
|
|
| Автор: | Oksana Kryshtalewa [ 24 мар 2011, 10:12 ] |
| Заголовок сообщения: | Re: ЛІТЕРАТУРА, ЯК ЧАСТИНА МИСТЕЦТВА? |
О, так!
|
|
| Автор: | Taras [ 30 мар 2011, 09:59 ] |
| Заголовок сообщения: | Re: ЛІТЕРАТУРА, ЯК ЧАСТИНА МИСТЕЦТВА? |
Дякую, пані Оксано! Отримав журнал "Найкращі жіночі історії" і прочитав статтю. Чудова стаття! І про мене не забули! Дякую! І чому це Ви казали, що стаття вбивча? І "Лінії електропередач" там надруковані! Прекрасно! |
|
| Страница 5 из 13 | Часовой пояс: UTC + 2 часа |
| Powered by phpBB © 2000, 2002, 2005, 2007 phpBB Group http://www.phpbb.com/ |
|